Факсимиль материала на МНИБ

23. Нова струя еміґраційна і парцеляція, 1898. р.

Тяжкі недороди останних літ, недостаток землі і неприхильне відношенне галицьких урядів знова порушили струю еміґрації нашого сільського народу до Канади, як се зобразив наш поет Богдан Лепкий:

„Ми не кидаєм родинної стріхи,

Задля маєтків ані задля втіхи,

Але що жити не хочуть нам дати,

— Прости нам Мати!...“

Отсі невідрадні прояви безнастанних еміґраційних рухів наших хліборобів казали нам докладно застановитись над сим, щоби малоземельному населенню, дати не тільки потрібний кредит, але також землю з парцеляції більших посілостей в краю...

Поляки заложили в р. 1899, за ініціятивою д-ра Яна Дескура (демократа): Парцеляційний Банк у Львові, до котрого мали також Українці приступити, але до порозуміння не дійшло. З наших економістів, справами парцеляцій тоді занимав ся о. Тит Войнаровський, та з більших посілостей придбав много землі для наших хліборобів. А відтак взяли сю справу у свої руки наші українські адвокати та при помочі кооператив кредитових вели парцеляцію для збільшення нашого хліборобського варстату.

Більші кредити на закуп землі для наших селян давав Банк краєвий у Львові, де був директором д-р Альфред Згурскі (Поляк, чоловік нам прихильний, а заступником правним в справах пар-

о. Тит Войнаровський

целяційних д-р Тадей Соловій (Українець), чоловік незвичайно відданий нашій справі, та при його помочі розвязано цілий ряд парцеляцій для нашого народу...