Факсимиль материала на МНИБ

69. Наш віцепрезидент Палати послів, 1910. р.

По закінченню соймових сесій зібрав ся парлямент дня 22. лютого 1910. р. Наш Клюб парляментарний висловив своє признаннє українським соймовим товаришам за їх становище в галицькім Соймі, зокрема за те, що вони оборонили узискані у Відні добутки в справі розділу годівельних фондів,— та постановив не зміняти своєї опозиційної тактики супроти правительства.

В дні 23. лютого 1910. р. вибрала Палата послів п. Юліяна Романчука своїм віцепрезидентом, на предложення нашого Клюбу. Таким чином перший Українець стане членом Президії австрійського пар-

ляменту. Се відзначеннє нашого сеніора і провідника викликало велике і щире вдоволеннє між нашими послами і у цілій суспільности в краю. Особа п. Романчука здобула собі в парляменті загальне поважанню, ловажними виступами і характерністю у всякій справі...

Президент міністрів барон Бінерт не поминув нашої репрезентації і запросив президію Клюбу на конференцію та представивши предложення правительства просив о предметове трактуваннє сих справ. На се відповіли ми, що досі не зайшли ніякі важнійші події, котрі вказувалиб на зміну системи правительства супроти нашого народу...

В дебаті над континґентом рекрута промовляв п. Романчук, та домагав ся дволітної служби військової, реформи військової карної процедури і узгляднювання української мови у війську, та п. Цеглинський виступив проти довільного уживання війська до політичної акції наших противників. В буджетовій дебаті заявив я, що Українців у Східній Галичині гнобить геґемонія польської меншости і тому ми мусимо домагати ся відділення руської Галичини і признання нам національної автономії на нашій території,— а в сих обставинах жадаємо поділу всіх адміністраційних установ на національні самоуправні тіла...