Факсимиль материала на МНИБ

ДЕСЯТИЙ ПЕРІОД, 1911—1914.

За нами лишив ся рік боротьби, бо завдяки історичним відносинам, які наложили пятно неволі на наше національне і суспільне життє, ми примушені були бороти ся за право на єствуваннє і наш розвиток...

1. Свята корчма і конскрипційний похід, 1911. р.

З 1. січня 1911. р. вигас один з привілеїв польської, шляхти: право пропінації, викуплене краєм. „Свята корчма“,— одинокий промисл шляхоцької Польщі, що цілими віками затроював орґанізм українського хлібороба, погасла. Та галицькій шляхті іще тяжко було розставати ся з пропінацією. Вона піднимала всякі заходи, щоби добути для себе бодай шинкарські концесії...

Наш нарід зіронізував долю корчми отсею піснею:

„Стоїть церков на горі,

Горить корчма на селі...

Дайте людем в село знати,

Най йдуть корчму ратувати!

Прибіг коваль... Цитьте люде!

З тої корчми вугля буде!

Не будемо купувати,

Будем своє вугля мати !...“

В політичнім устрою Австрії побідив парляментаризм, але задля невирішених спорів національних і соціяльних супротивностей — Австрія була монархією з сильним чинником автократизму урядничого.

На переломі десятиліття була Східна Галичина ареною польського конскрипційного походу на Русь-Україну. Фальшуваннє національної стати-

стики в Галичині — се річ не нова, але в тім моменті стало воно новим підприємством національним Поляків, щоби при вирішуванню соймової реформи виборчої добути як найбільшу перевагу над Українцями,— та проти сього мусіло наше населеннє знова бороти ся. Отсе підприємство було винаходом польської національної демократії.